Re: Эмоции
Добавлено: 05 мар 2013, 12:37
РІДНІЙ МОВІ
Тебе пізнав я ще з дитинства,
Бо з вуст рідненької сім`ї
До калинової колиски
Лунали милі голоси.
Як білий птах піднявшись в небо,
Як спів джерельця в низині
Ти милувала нашу хату
Зігравши струнами душі.
Бо тебе люблять в нашім роді
Із діда-прадіда, давно.
Чужинці, грізні бусурмани
Топтали й нищили на зло.
А ти, як паросток весняний
До сонця віти підійма,
Хотіла жить, хотіла славить,
Змахнувши сльози із чола.
І як же соромно, рідненька,
Що і сьогодні, в наші дні,
Ти ніби є у чужій хаті
Тебе плюндрують вже свої.
Оті «свої», що все забули,
Як яничари-байстрюки
Без роду-племені, о Боже!
Дай розум їм, прошу, прости.
А нам з тобою славний друже
Сьогодні, завтра й навіки
Любити треба рідну мову,
Як наші славнії діди.
Співай же, линь у піднебесся
Й на повні груди заяви:
Що ти свята, й до поки світу,
Твої лунають голоси!
Іван Сердюченко
Оржиця
Тебе пізнав я ще з дитинства,
Бо з вуст рідненької сім`ї
До калинової колиски
Лунали милі голоси.
Як білий птах піднявшись в небо,
Як спів джерельця в низині
Ти милувала нашу хату
Зігравши струнами душі.
Бо тебе люблять в нашім роді
Із діда-прадіда, давно.
Чужинці, грізні бусурмани
Топтали й нищили на зло.
А ти, як паросток весняний
До сонця віти підійма,
Хотіла жить, хотіла славить,
Змахнувши сльози із чола.
І як же соромно, рідненька,
Що і сьогодні, в наші дні,
Ти ніби є у чужій хаті
Тебе плюндрують вже свої.
Оті «свої», що все забули,
Як яничари-байстрюки
Без роду-племені, о Боже!
Дай розум їм, прошу, прости.
А нам з тобою славний друже
Сьогодні, завтра й навіки
Любити треба рідну мову,
Як наші славнії діди.
Співай же, линь у піднебесся
Й на повні груди заяви:
Що ти свята, й до поки світу,
Твої лунають голоси!
Іван Сердюченко
Оржиця